Установка димоходу своїми руками із сталевої труби: інструкція монтажу

Покрокова інструкція складання димоходу

При установці димоходу своїми руками частіше використовуються готові комплектуючі: сталеві листи, одноконтурна і готова сендвіч-труба. При відсутності елементів потрібного діаметра допускається використання одностінних труб, але обов’язково утеплених теплоізоляційним матеріалом.

Використовуючи заздалегідь складені креслення, складання зовнішнього димовідводу здійснюють, дотримуючись покрокової інструкції. Монтаж в приватному будинку починають від патрубка опалювального обладнання. При установці його на цегляну піч спочатку вставляють трубу завтовшки 2-3 мм, потім перехідник і з’єднують з першим елементом димовідводу. Стінки перехідника, вкриті жаростійким герметиком, затягують обтискним хомутом.

В цегляній стіні випилюють отвір під установку сталевого блоку, витримуючи відстань між стінками труби і короби не менше 200 мм. Після цього стінки отвору обкладають базальтовим картоном. Через стіну прокладають горизонтальний ділянку, приєднуючи його до перехідника. З’єднання здійснюють «з диму», одягаючи наступну секцію на розтруб попередньої. Всередину короба щільно укладають базальтовий утеплювач, після закривають з обох боків металевими пластинами, відповідними його розміру.

На стіни кріпиться опора, на яку встановлюється перший елемент – трійник. Знизу закріплюється заглушка для відведення конденсату, зверху продовжують збирання димовідвідної системи. Для цього труби з’єднують «за конденсату», вставляючи внутрішню частину верхнього вироби в розтруб нижнього. Таке рішення не перешкоджає відведенню конденсату по димового каналу, але попереджає його потрапляння в утеплювач.

Монтаж здійснюють, поки не вийдуть на проектну висоту, продовжуючи кріпити одержувану конструкцію до стіни за допомогою кронштейнів через рівні проміжки. Якщо висота перевищує 5-6 м, то встановлюють додатковий опорний розвантажувальний кронштейн. В процесі з’єднання всі стики, попередньо обробивши їх термостійким герметиком, затягують обтискними хомутами.

На завершальному етапі на вихідний отвір навішують конус, захисний оголовок. Здійснюють пробний пуск. Перевіряють герметичність стиків, виявляють місця, які схильні до сильного нагрівання. Усувають виявлені дефекти.