Схеми опалювальної системи
Перед встановленням приладу опалення, що використовує газ, необхідно перевірити житло на відповідність технічним умовам, взяти дозвіл у відповідних органах на виконання робіт. Підключення газового опалення включає в себе монтаж газопровідних труб, врізку в центральну газову магістраль, встановлення самого котла, димоходу, підключення електромережі і перевірку працездатності опалювальної системи.
Схема опалення приватного будинку з газовим котлом складається з наступних елементів:
- газопровідної магістралі;
- радіаторів або інших опалювальних приладів;
- джерела тепла — газового котла;
- додаткового обладнання;
- запірної арматури.
Якщо система з примусовою циркуляцією, в якості додаткового обладнання встановлюється насос. При використанні подвійного контуру потрібен колектор, з допомогою якого здійснюється розводка труб.
Обов’язково наявність розширювального бака. При нагріванні рідина збільшується в об’ємі, тому, щоб уникнути розриву труб при підвищенні тиску в мережу включається ємність, де збираються надлишки води.
У новітніх моделях котлів додаткове обладнання вже вбудовано всередині пристрою. Схеми опалення з використанням газового котла поділяються за параметрами:
- за кількістю контурів на одно – і двоконтурні;
- за напрямом розведення на горизонтальні і вертикальні;
- за типом циркуляції на природну і примусову;
- по виду розведення на одно-, двотрубну і променеву.
Одно – і двоконтурні системи відрізняються лише експлуатаційними особливостями. У схемі з двома контурами при включенні ГВП відключається опалення.
У вертикальній розводці встановлюються стояки, по яких теплоносій подається до опалювальних приладів. Вона більше підходить для багатоповерхових будинків. Для нагнітання рідини наявність циркуляційного насоса обов’язково. В одноповерхових будинках роблять горизонтальну розводку.
При природній циркуляції трубопровід монтується під невеликим ухилом, що дає можливість стікати теплоносію під власною вагою. У разі примусової циркуляції для його переміщення встановлюється насос.
Однотрубна схема є найпростішим варіантом. Вона являє собою одну трубу, що виходить з котла, обходящую прилади опалення і повертає охолоджений теплоносій в котел. Температура теплового носія в початку контуру і в кінці відрізняється. Плюс цієї схеми в простоті монтажу, мінус в неможливості відключати частини контуру від опалення.
В двотрубної схемі передбачена обратка – друга труба, призначена для охолодженого теплоносія. У цьому випадку будинок прогрівається рівномірно, наявність регулювальної арматури дозволяє створити оптимальний температурний режим для окремих приміщень. Мінус полягає в складності монтажу.
При променевої розводці передбачається не менше одного колектора, від якого до кожного приладу підводиться окрема труба. Це оптимальний варіант для котеджу, але самий дорогий і трудомісткий.
Монтаж починається з кріплення опалювального приладу на спеціальний кронштейн. Неприпустимо примикання газового котла до стіни. Після установки необхідно підключити пристрій до трьох систем: водопровідної, електричної та газової.
