Монтаж утеплювальних матеріалів
Теплоізоляція є найважливішим елементом «мокрого фасаду». Основні утеплювачі – мінеральна вата і пінополістирол. Перша добре підходить для утеплення фасаду, оскільки має високі показники теплоізоляції, стійка до займання навіть при високих температурах, довговічна. Але недоліки теж є – висока гігроскопічність. Матеріалу досить ввібрати 5% вологи, щоб удвічі знизилися його теплоізоляційні властивості.
Тому вату вибирають високої якості. Її щільність повинна становити 120-170 кг/м3, а міцність на розрив – від 15 кПа, водопоглинання не повинно перевищувати 1,5%, товщина утеплювача 100 мм. З таким якісним матеріалом зручно працювати, і надалі він буде добре зберігати тепло в будинку.
Ще один популярний утеплювач – пінополістирол екструдований або у вигляді пінопласту. Перший застосовують з причини високих теплоізоляційних характеристик, використання останнього вигідно з-за його низької вартості. Лист товщиною 20 мм за показниками теплоізоляції дорівнює цегляній кладці в 400 мм.
Негативних моментів використання пінополістиролу кілька:
- Низька термічна стійкість до відкритого вогню, з цієї причини необхідно використовувати утеплювачі, оброблені антипіренами.
- Листи володіють низькою паропроникністю, що призводить до накопичення вологи усередині стін з будь-якого матеріалу за винятком бетону.
- Погана адгезія. Для кращого зчеплення гладку сторону пінополістиролу доводиться покривати поздовжніми канавками.
Для установки нижнього ряду утеплювальних плит по периметру будівлі в горизонтальному положенні кріпиться спеціальний цокольний профіль. А по периметру кожної з плит широкою суцільною лінією, з невеликим відступом, і точково в центрі плити наноситься клейовий розчин.
Клей наносять на одну сторону, і він повинен покривати не менше 40% площі плити!
Утеплення починається від кута будівлі наступним чином:
- Нижній край першої плити з нанесеним на неї клеєм вставляється в паз цокольного профілю і щільно притискається до стіни. Кожну наступну плиту ставлять впритул до попередньої, намагаючись не допустити утворення щілин. Надлишки клею між сполучними швами видаляються.
- До встановлення наступних рядів приступають, розташовуючи їх зі зміщенням в шаховому порядку. Таке розташування запобіжить утворенню поздовжніх, горизонтальних щілин і деформацію фінішного покриття.
- Після повного висихання клейового розчину, що займає до 3-х днів, утеплювач додатково кріпиться за допомогою дюбелів.
Для надійного кріплення одного квадратного метра матеріалу достатньо п’яти дюбелів. В залежності від розмірів плити, її маси приблизно 6-10 одиниць. Кріплення встановлюються рівномірно по всій площі і по кутах плити. Якщо стіни з легких бетонів, то використовують гвинтовий дюбель, але для залізобетону або повнотілої цегли необхідні забивні дюбелі з широкою головкою тарілчастого типу.
Їх довжина підбирається з урахуванням заходу дюбеля в стіну. Якщо вона з твердих матеріалів – бетону, цегли, дюбель повинен заходити на 5 см, якщо з пористих – черепашнику, керамоблоков, то на 8-10 див. Головки кріпильних елементів при цьому повинні розташовуватися урівень із зовнішньою стороною утеплювача. Отвори роблять перфоратором за допомогою свердла відповідного діаметру.
