Установка парогенераторного обладнання – як це відбувається?
Монтаж генератора пари проводять в сухому і добре вентильованому приміщенні. Теплоізольований паропровід маємо під ухилом, що не дозволить на ньому затримуватися конденсату. Щоб виключити безпосередній контакт людської шкіри з гарячою парою, місце виводу форсунки вибираємо під лавкою. Поміщаємо її на висоті чотири сантиметри і вище над поверхнею підлоги. До того ж, на шляху виходить струмені пари не повинні зустрічатися ніякі перешкоди.
В стандартному наборі з парогенератором йде пульт управління, який монтують зовні перед входом в хамам, і датчик температури – його встановлюють, як і форсунку для виходу пари, під лавкою. Як тільки температура в сауні знижується, датчик подає команду генератора, щоб апарат продовжував нагнітати пар. На пульті управління є наступні функції:
- включити/виключити;
- таймер часу і температури;
- кнопка паузи;
- клавіша освітлення в кабінці;
- регулятор подачі ароматизатора і пара.
Як правило, моделі парогенераторів, спеціально призначені для обладнання саун, можна купити з усіма необхідними приставками і робочими елементами:
- дозатор і резервуари для ароматів;
- декальцинатор (запобігає утворенню накипу);
- вологозахищені світильники і вентилятор;
- понижуючий трансформатор (необхідний для експлуатації системи освітлення).
Що стосується потужності генераторної установки, то її вибираємо, виходячи з площі майбутньої сауни. Для варіанта хамам у ванній досить обладнання з потужністю 3,5 Квт.
Наведена вище інформація дає зрозуміти, що квартирне хамам не є громіздким доповненням звичного санвузла. По суті, хамам – це та ж душова кабінка, якою можна користуватися щодня, а при бажанні попаритися, залишиться тільки включити генератор пари. До речі, не варто побоюватися, що рішення спорудити в своїй ванній хамам може доставити незручність сусідам. Парогенераторная установка працює нешумно, а пара, що утворюється йде в систему каналізації.
