Як правильно класти ламінат своїми руками – технологія і правила укладання

Приймаючи рішення про оздоблення підлоги ламінатом, необхідно попередньо ознайомитися з правилами виконання таких ремонтних робіт. Ці знання дозволять грамотно підібрати облицювальний матеріал і визначити можливість проведення робіт своїми силами, без залучення професійних монтажників.

Попередні роботи – підготовка підлоги і інструментів

Правильно класти ламінат можна лише на заздалегідь підготовлену поверхню, а значить в першу чергу власнику, який бажає самостійно провести ремонт, слід оцінити стан підлоги і скласти список робіт для приведення поверхні в належний стан. Ламінат можна укладати на різні підстави, однак сам пол повинен відповідати цілому ряду вимог:

Укладання ламінату на підкладку

  • 1. Рівність по горизонталі. Пол повинен бути максимально рівним, допускаються перепади рівня в межах 2 мм на погонний метр площі, але не більше того.
  • 2. Відсутність істотних дефектів. На поверхні підлоги не повинно бути навіть незначних ям і горбків, через них може бути порушена цілісність ламінованого покриття, що у майбутньому стане причиною появи неприємних скрипів.
  • 3. Міцність. Підстава для укладання ламіната повинне бути міцним, щоб динамічні навантаження на облицювання не призвели до деформації покриття.
  • При необхідності монтажу обробки на бетонну підлогу слід попередньо перевірити підставу на наявність вибоїн, тріщин, розшарувань і крихких ділянок. При виявленні великих дефектів поверхні оновіть бетонну стяжку, заливши підлогу цементним розчином чи саморазравнивающейся сумішшю. Починати укладання можна буде тільки після того, як нова підстава висохне і набере максимальну міцність.

    Монтувати нове підлогове покриття можна безпосередньо на старий лінолеум, але він повинен бути рівним і цілим. При виявленні розбіжності швів і сильних протертостей лінолеуму роботи з монтажу ламінату доведеться відкласти. Знімати лінолеум потрібно, якщо він утворює помітні ямки і горби. Після демонтажу перевірте якість самого заснування – тільки якщо вона в повному порядку і не має істотних дефектів, приступайте до настилу ламінату.

    На дерев’яну підлогу покласти ламінат можна тільки при відсутності таких дощок і нестабільних ділянок, в яких старі дошки прогинаються під навантаженнями. При виявленні будь-яких дефектів їх слід попередньо усунути – замінити старі дошки на нові і посилити лаги. Тріщини, вм’ятини та інші нерівності попередньо зашпатлюйте і вирівняйте підлогу шліфувальною машиною. Для усунення незначних відхилень по висоті використовуйте шліфмашину або рубанок.

    Спростити процедуру підготовки поверхні до дельнейшему монтажу можна, застеливши підстава фанерою або листами OSB товщиною до 12 мм З їх допомогою можна надати підлозі максимальну рівність, а також поліпшити тепло — і шумоізоляційні характеристики облицювання. За правилами монтажу такі листи укладаються тільки на спеціальний гідроізоляційний шар з поліетиленової плівки, завдяки якому нове підлогове покриття прослужить вам дуже довго.

    Крім вирівнювання поверхні, перед початком ремонту підготуйте матеріали та інструменти, які знадобляться для монтажу ламінату. Сам облицювальний матеріал після покупки потрібно розпакувати і залишити в приміщенні на кілька днів. За цей час оздоблення адаптується до рівня вологості і температурі в кімнаті, у якій запланована укладання. Адаптація дозволяє знизити до мінімуму ймовірність деформації покриття.

    Дивіться також:  Класи ламінату: в чому різниця, який краще?

    Під час адаптації ламінату можна зайнятися підготовкою інструментів. Вам також знадобляться:

  • 1. Електролобзик або ножівка з дрібним зубилом. Вони дозволяють ефективно розкроювати дошку, надаючи їй потрібний розмір.
  • 2. Вимірювальні інструменти – рулетка, косинець, лінійка.
  • 3. Молоток. Необхідний для якісної стикування ламінату по швах. Краще використовувати дерев’яний чи гумовий молоток, металевими інструментами можна простукувати ламінат тільки через спеціальну дерев’яну прокладку у вигляді бруска.
  • 4. Важіль для установки елементів підлогового покриття у важкодоступних місцях, зокрема уздовж стін. Важіль можна купити або зробити самостійно з металевої смуги потрібного розміру. Важіль можна замінити монтуванням, однак з-за великої ваги присутня ймовірність пошкодити стіни під час виконання монтажних робіт.
  • 5. Клини-розпірки. Потрібні для фіксації ламінату на певній відстані від стіни (близько 10 см). Зазори необхідні, щоб при перепадах температури, що викликає розширення деревини, облицювання не деформувалася.
  • 6. Підкладка. Укладається під ламінат. Виготовляється зі спіненого поліетилену або пробки. Пробкова підкладка вважається найбільш придатною, проте відрізняється високою вартістю.
  • Коли всі матеріали та витратні матеріали підготовлені, необхідно застелити підлогу підкладкою. Підкладку ріжуть на відрізки по довжині або ширині кімнати, які укладаються встик без напуску і зазорів. Шви додатково проклеюють клейкою стрічкою або будівельним скотчем. Після цього можна починати продумувати схему укладання покриття.

    Укладання ламінату – навіщо планувати монтаж облицювання?

    Щоб правильно укласти підлогове покриття самому, необхідно попередньо підготувати схему монтажу облицювання. Заздалегідь підготовлений план гарантує відсутність помилок при монтажі і підвищує швидкість ремонтних робіт. На схемі слід відобразити напрямок укладання дощок, краще всього проводити монтаж таким чином, щоб поздовжні стики розташовувалися уздовж потрапляють в кімнату сонячне проміння, тобто від вікна углиб приміщення. Якщо укласти підлогове покриття поперек сонячним променям, облицювання буде виглядати неприродно.

    Укладання за допомогою спеціальних пристроїв

    На плані слід відзначити місце початку монтажних робіт. Укладання переважно починають від далекого лівого кута кімнати і проводять по рядах. Першу панель кожного ряду потрібно укладати пазом назовні, попередньо зрізавши шип з торця, який буде прилягати до перегородки. Для розпилу крайніх дощок можна використовувати ручну пилку або циркулярку. Ручною пилою легко можна зробити поперечний розпил, але для поздовжнього різання краще використовувати автоматичні інструменти.

    Кожен наступний ряд ламінату кладуть зі зміщенням на половину довжини монтуються панелей. Існує й інший варіант укладання, званий палубним: він передбачає монтаж наступних рядів з фіксованим зсувом на 30-40 см.

    При плануванні необхідно враховувати розташування в кімнаті вертикальних стояків трубопроводів. Краще за все розрахувати укладання таким чином, щоб у цих місцях були стики дерев’яних панелей, на стиках найпростіше зробити фігурні отвори і провести монтаж без зайвих труднощів. Заздалегідь слід врахувати товщину укладається облицювання – якщо після монтажу виникнуть проблеми з рухом дверей, дверні полотна краще заздалегідь вкоротити.

    Дивіться також:  Укладання ламінату по діагоналі: плюси і мінуси, як класти

    Порівняння панелей з замками Click і Lock – які краще?

    На ринку представлено кілька основних видів ламінованих панелей, які потребують індивідуального підходу до монтажу. Традиційним вважається ламінат без будь-яких кріпильних елементів, такі панелі фіксуються між собою за рахунок попереднього промазування стиків клеєм. Більш сучасні моделі мають спеціальні замки, найбільш поширеними з них є ламіновані панелі із замками типу Lock і Click.

    Панелі ламінату з замками Click і Lock

    Замкове з’єднання Click проводиться під певним кутом між сполучуваними панелями. Точний кут з’єднання відрізняється для різних моделей облицювального покриття (вказано на упаковці). Для з’єднання панелей необхідно ввести встановлюється дошку під потрібним кутом шип у паз вже покладеної і зафіксованої панелі. Після цього залишається тільки повернути панель таким чином, щоб вона лягла на підлогу, в результаті чого замок замикається з характерним звуком. З’єднання Click забезпечує надійну фіксацію елементів монтованої покриття, а також дозволяє без особливої праці демонтувати облицювання при виникненні такої необхідності – при повороті встановленої панелі на вихідний кут замок відкриється.

    Монтаж ведеться по рядах, спочатку збирається смуга з панелей ламінату, після чого її укладають уздовж стіни і розклинюють по обидва боки, прилеглим до перегородки. Наступний ряд теж збирається повністю з урахуванням обраного варіанту зміщення панелей, а потім вся смуга вводиться шип у паз встановленого покриття і замикається. Фахівці рекомендують виконувати монтажні роботи з помічником, щоб фіксація панелей по рядах не викликала проблем.

    Найважливіша гідність даного типу кріплення полягає в тому, що такий спосіб монтажу не вимагає підгонки панелей по стиках ударними зусиллями – молотком. І без підгону панелі укладаються рівно і створюють міцне, привабливе покриття для підлоги.

    Ламінат з замками типу Lock з кожним роком стає все менш популярним, він поступається кріплень Click по багатьом параметрам, зате відрізняється меншою вартістю, що приваблює деяких власників, які бажають заощадити на ремонті. Пази і шипи Lock розташовуються в горизонтальній площині, мають спеціальні виступи і канавки, через які здійснюється фіксація панелей при прикладанні до них певних зусиль. Недоліки замкового з’єднання Lock не обмежуються складністю монтажу, таке кріплення панелей поступається замках Click по надійності і викликає багато труднощів при необхідності замінити всі покриття або окремі його частини – для вилучення панелей доводиться прикладати багато зусиль, з-за яких шипи і пази можуть деформуватися і ламатися.

    Дивіться також:  Стик плитки і ламінату: як зробити перехід і зістикувати?

    Щоб своїми руками постелити ламінат з замками Lock, необхідно попередньо з’єднати панелі першого ряду між собою по торцевій стороні, простукуючи елементи облицювання дерев’яним молотком або звичайним молотком через гумову прокладку. Перший ряд укладають уздовж стіни і розклинюють, щоб панелі розташовувалися на однаковій відстані від перегородки.

    Установку наступного ряду панелей починають від вікна. Шип встановлюється дошки вставляють у паз укладеного ряду і простукують для фіксації. Повне з’єднання панелей супроводжується характерним звуком і легко визначається візуально. Після цього нову панель розклинюють від стіни і починають монтаж наступної панелі, яку доведеться фіксувати вже з двох сторін – збоку та зверху за допомогою простукування по торцевій та довгій стороні. Для монтажу останнього ряду потрібно використовувати спеціальний важіль або монтування, щоб можна було щільно зафіксувати встановлюються панелі в замках попередніх.

    Збирати підлогове покриття слід дуже акуратно, треба завжди контролювати силу удару. Занадто слабкі удари не дозволять замку замикатись, а надто сильні можуть призвести до пошкодження з’єднання або деформації боку панелі, до якої прикладаються зусилля.

    Клейове з’єднання – особливості і переваги установки на клей

    Технологія з’єднання панелей клеєм вважається застарілою, однак вона дозволяє створювати міцні, монолітні, водонепроникні облицювальні покриття. Головний недолік клейового з’єднання полягає в складності і трудомісткості таких ремонтних робіт, крім того, при виникненні необхідності демонтажу окремих панелей зберегти їх цілісність навряд чи вийде. Монтаж виконується з використанням спеціального клею. Можна заощадити і придбати для ремонту звичайний ПВА, однак він не дозволить забезпечити якісне з’єднання елементів покриття, тому професіонали не рекомендують його вживати.

    З’єднання панелей клеєм

    Панелі для клейового з’єднання мають пази і шипи, але вони призначені не для фіксації панелей, а для їх максимально точного вирівнювання в одній площині, замків в таких панелях просто немає. Сам процес укладання дуже схожий на процедуру монтажу панелей з замками Lock, роботи ведуться в тій же послідовності, вимагають простукування кожної укладається панелі, єдина відмінність полягає в тому, що пази перед укладанням попередньо промазують клеєм. Краще всього використовувати клейові склади, рекомендовані виробником ламінату.

    Після з’єднання і простукування панелей необхідно відразу видаляти надлишки клею, проступившие на верхній поверхні панелей за допомогою чистої вологої ганчірки. Клейове з’єднання передбачає поділ монтажних робіт на кілька етапів. Після укладання кожних 2-3 рядів панелей необхідно робити перерву на 2-3 години, щоб клей застиг і набрав потрібну міцність.

    Яке б з’єднання не припускав закуплений ламінат, дуже важливо грамотно виконати останній етап монтажних робіт. В ході цього етапу потрібно після завершення укладання останнього ряду прибрати розпірні клини по периметру приміщення (через 3 години після завершення укладання для клейового з’єднання). Після цього залишається тільки прикріпити плінтуси до стіни.