Бутовий камінь: що це таке, щільність, чи можна робити фундамент?

Бут – будівельний матеріал, який часто використовують для зведення цоколя і фундаменту. Популярність цього натурального каменю обумовлена його технічними характеристиками, високою міцністю і доступністю, а також візуальну привабливість. Сьогодні ми поговоримо про особливості цього матеріалу і способах будівництва фундаменту з його допомогою.

Бутовий камінь – основні особливості, переваги та недоліки

Бут – це камінь з нерівними краями, одержуваний при природному або штучному руйнування скельних порід. Бутовий камінь може виходити з різних порід натурального каменю – черепашнику, пісковика, доломіту та інших. Найчастіше для зведення фундаменту використовують бут-плитняк, він має плоску форму, відносно рівні поверхні протилежних сторін, завдяки чому процес укладання не займає багато часу і не забирає багато сил.

При виборі бута необхідно ретельно оглядати камінь на наявність дефектів, тріщин і розшарувань. Для перевірки міцності можна кілька разів вдарити по ньому молотком. На якісному матеріалі при такому впливі не з’явиться ніяких видимих ушкоджень, а удар буде супроводжуватися дзвінким звуком.

До найважливіших переваг бута можна віднести:

  • високу вологостійкість;
  • екологічність;
  • тривалий термін служби – конструкції з бута можуть справно служити століттями;
  • стійкість до несприятливого впливу цвілі, грибка і комах;
  • хороша переносимість температурних змін;
  • відмінні візуальні характеристики.

Але ідеальних будівельних і облицювальних матеріалів не існує. До негативних якостей бута можна віднести трудність підгонки елементів в лавах для їх максимально щільного розміщення і відповідно більш тривалий період робіт.

Цемент для створення бутобетонного фундаменту

Для будівництва фундаменту з буту необхідно використовувати розчин, замішуваний з цементу М300, М400 або М500. Використання цих марок дозволить зробити суміш максимально щільною і надійною. Пісок для розчину необхідно використовувати чистий, з мінімальними вкрапленнями сторонніх домішок. Велика кількість сторонніх елементів в піску негативно позначиться на міцності фундаменту.

Для створення розчину цемент змішують з піском в співвідношенні 1:3. Для підвищення надійності розчину в суміш можна додати три частини дрібнофракційних щебеню (не більше 5х20 мм). Воду в суміш додають в такій кількості, щоб одержаний розчин був досить текучим для заповнення порожнеч між елементами кладки.

Не робіть суміш густий, інакше при заливці в фундаменті будуть утворюватися повітряні бульбашки, які зроблять всю конструкцію ненадійною.

Можна замовити вже готову бетонну суміш для заливки фундаменту, але потрібно враховувати, що в бетономішалках привозять розчин у великій кількості. І оскільки на підбір каменю для збору кожного ряду кладки йде досить багато часу, техніці доведеться довго простоювати, і вартість готового бетону стане занадто високою.

Секрети створення надійних будівельних конструкцій

Щоб домогтися максимальної міцності бутового фундаменту, необхідно ретельно вибирати матеріали, що використовуються, а також дотримуватися розроблену технологію кладки. Щоб збільшити адгезію між бутом і розчином, камінь перед використанням обов’язково зволожується.

Дуже важливо під час влаштування фундаменту мінімізувати порожнечі в ньому. Для цього у фундамент обов’язково додають мелкофракционный камінь і щебінь, фракції яких не повинні перевищувати 40х70 мм Розчин заливають шарами, товщина яких повинна бути не більше 15 мм. Якщо шар товщі, є ймовірність просідання всій конструкції та її подальшого руйнування.

Найважливіші шари – початковий і фінішний, для них прийнято використовувати великий постелистый бут, який повинен мати максимально рівні поверхні. Початковий ряд з рівного каменю буде служити чудовою опорою для всієї кладки, а фінішний шар дозволить згодом без проблем встановити ростверк.

При влаштуванні кладки необхідно дотримуватися перев’язки, як і при використанні інших будівельних матеріалів, наприклад, цегли або блоків. Особливу увагу необхідно приділяти кутовим частин фундаменту. На каменях не повинно бути дефектів, тріщин і неоднорідних вкраплень, так як кутові елементи часто відчувають максимальну несучу навантаження.

До початку укладання каменю необхідно передбачити у фундаменті всі необхідні технологічні отвори (для каналізації, вентиляції та інших систем). Якщо згадати про них вже після застигання розчину, то роботи по будівництву стануть набагато більш складними і витратними.

Заздалегідь необхідно подбати і про всі інструменти, які знадобляться вам під час будівництва. Рекомендується приготувати:

  • кувалду для плінтовкой великих каменів;
  • молоток для відколу кутів та опади бута при створенні кладки;
  • лопату для замішування цементного розчину;
  • рівень;
  • кельма;
  • схил;
  • рулетку;
  • мотузку.

Після підготовки та купівлі необхідних інструментів можна приступати безпосередньо до будівництва.

Підготовка та укладання фундаменту з бутового каменю

Роботи по будівництву будь-якого фундаменту починаються з виконання геологічних вишукувань на місцевості. Дослідження дозволяють визначити тип грунту і з’ясувати, чи є можливість будівництва фундаменту саме з буту. Такий фундамент не рекомендується зводити на глинистих, піщаних, рухливих і торф’яних грунтах.

Якщо місцевість для бутового фундаменту підходить, то можна переходити до розчищення ділянки – видаліть сміття з місця будівництва, выкорчуйте пні, вирвіть траву. При будівництві неважких будівель досить зняти м’який шар грунту на місці зведення об’єкта на глибину до 10 див. Далі залишиться тільки визначити майбутнє місце будівництва кілочками і мотузкою. Обов’язково потрібно врахувати горизонтальність рельєфу. При мінімальних перепадах висоти вирівнювання виконується шляхом зняття певного шару грунту. Якщо ж нерівності істотні, то фундамент треба буде підганяти під горизонт шляхом її підняття у певних точках.

Для будівництва важких споруд – житлових будинків з цегли або дерева, доведеться створювати траншею глибиною 50-100 см. Глибина визначається з урахуванням типу ґрунтів, слабкі грунти вимагають пристрою максимально глибокого рову. При необхідності в траншеї створюється опалубка, яка покликана не допустити осипання стінок. По ширині фундамент повинен бути більше фактичної товщини стін будівлі – на 10-15 см з кожної сторони.

На дно рову засипаємо шар піску в 15 см, який згодом утрамбовуємо. Поверх піску укладаємо внахлест руберойд, який буде виступати гідроізоляцією возводимой конструкції і запобігає витік вологи з використовуваного цементного розчину.

Сама укладання бутового фундаменту виконується рядами. У середніх рядах допускається використання великих каменів, які по висоті будуть перекривати відразу два ряди кладки. Кам’яну кладку робити набагато складніше, ніж цегляну, і ідеальної рівності досягти навряд чи вдасться, однак для одного ряду намагаємося вибирати найбільш підходящі по ширині і висоті камені.

Іноді бут укладають поперемінно довгої і короткої сторін. Тобто, спочатку укладаємо ряд довгою стороною, потім ряд короткою стороною і т. д. З-за неправильної форми використовуваних каменів в рядах можуть утворюватися пустоти, їх заповнюємо щебінкою або галькою.

Укладання кожного окремого ряду починається з установки кутових і маячків каменів, вони будуть задавати висоту всій смузі. За цим маяках натягуємо мотузку, щоб простіше було дотримуватися прямолінійність ряду. Нижній ряд фундаменту обов’язково викладаємо з постелістого бута насухо, звертаючи саму рівну сторону каменю вниз. Після цього наявні порожнечі заповнюємо рваним камінням або щебенем.

Первісну підгонку каменів у кладці виконуємо насухо, з урахуванням рекомендованої висоти кожного ряду – від 25 до 30 див. Після приколки бут піднімаємо і заливаємо частина розчину, потім вставляємо матеріал молотком або кувалдою. Цементну суміш потрібно подавати в достатньому обсязі, щоб при укладанні каменю, розчин заповнював собою вертикальні шви.

Після укладання низки обов’язково перевіряємо його рівність по вертикалі і горизонталі. Поки розчин не застиг можна без зайвих проблем відкоригувати положення окремих елементів конструкції. Після укладання останнього ряду обов’язково встановлюємо гідроізоляційний шар і створюємо вимощення, яка потрібна для захисту конструкції від несприятливих впливів навколишнього середовища. Дуже важливо зробити і повноцінну дренажну систему, яка буде відводити зайву вологу від фундаменту.

Бутобетонний фундамент під заливку для будівництва на непросадних ґрунтах

На непросадних ґрунтах технологію будівництва можна істотно спростити. Ця методика підходить для будівництва малоповерхових об’єктів (не більше двох поверхів) і передбачає швидке зведення всього фундаменту без перерв.

Глибина траншеї повинна бути не менше 70-80 см: 50 см на бут, 10-15 см на основу з піску та ще 10-15 см на шар щебеню фракції 20х40 мм По стінках траншеї встановлюємо незнімну опалубку, яку ретельно зміцнюємо і постачаємо розпірками. Між камінням і стінками опалубки залишиться близько 5 см порожнього простору, яке повинно бути заповнено щебенем або боєм цегли. Цей матеріал теж схопиться бетонною сумішшю і допоможе створити монолітну і міцну конструкцію.

Процедура влаштування фундаменту досить проста. На дно траншеї заливаємо частина розчину, після застигання якого укладаємо перший шар постелістого бута. Цей ряд затоках розчином і зверху встановлюємо наступний шар каменів, причому матеріали повинні втоплюватися в бетонну суміш на 2/3 своєї висоти або навіть глибше.

Кожен укладений шар найкраще обробити вібраційним обладнанням. За рахунок пресування можна утрамбувати камінь і уникнути виникнення повітряних бульбашок. Після цього шар прокладаємо металевими прутами, дротом або арматурою, потім знову заливаємо розчин і повторюємо процедуру, поки не буде укладений весь фундамент.

Переривати процедуру укладання не можна, але якщо у цьому виникне необхідність, то можна просто заповнити розчином вертикальні шви останнього ряду. Коли роботи будуть відновлені, в застиглої маси роблять великі насічки, видаляючи уламки бетону і пил. Крім того, незакінчений фундамент рекомендується вкривати настилом з дерева або будь-яким рулонним матеріалом, який вбереже розчин від передчасного застигання, а останній шар періодично змочують водою.