Ущільнення дерев’яних дверей – найпоширеніші варіанти
Щоб ущільнити дерев’яні двері, можна приклеїти який-небудь з перерахованих у попередньому розділі профільований або з суцільним прямокутних (квадратних) перетином матеріал. Зрозуміло, з числа тих, які призначені для такої установки (самоклеючі і монтуються з допомогою клею). Для більшої надійності прикріплення можна додатково прикрутити ущільнюючі вставки через шайби саморізами. Місця установки такі ж, як і для металевих дверей.
А можна ущільнення виконати матеріалом власного виготовлення – так званими валиками. Загортаємо який-небудь утеплювач (найчастіше використовують поролон) в дерматин або штучну шкіру. Це і є валик. Монтувати його треба всередині квартири (будинку). Установка проводиться:
- На коробку по внутрішній її поверхні ліворуч, праворуч і зверху на невеликій відстані від дверей. Треба домогтися, щоб двері при закриванні щільно прилягала до валикам. На поріг валики не монтуються, тому що дуже швидко зношуються.
- І на двері – до її нижнього краю.
Кріплення валів виконується декоративними цвяхами вздовж тієї їх сторони, яка протилежна місцем згинання дерматину вдвічі навколо поролону.
Незважаючи на ефективність ущільнення вище наведеними способами, для дерев’яних дверей в даний час прийнято використовувати різноманітні нащельні рейки:
- клиновидні планки;
- зовнішні планки;
- пластикові трубки, що вставляються з допомогою спеціальних фіксаторів на них в пази;
- металеві та пластикові планки з щіткою або гумкою;
- та інші.
Клиноподібну планку встановлюють на коробку в кут між притвором і поверхнею навпаки рами закритій двері. Причому монтаж роблять тільки для верхньої частини прорізу і його бічних сторін. Перед монтуванням планку розрізають за розмірами цих місць установки. Для місць стикування (вгорі отвору) ріжуть під кутом 45о. І необхідно підрізати планку в місцях, якими вона буде прилягати до дверного замку петлями. Потім прибиваємо її цвяхами.
Зовнішня планка встановлюється на дверний упор коробки (тобто як би є продовженням притвору). Її теж відрізають за розмірами отвору для його верхній і бічних сторін. Монтують з допомогою шурупів або саморізів. Після правильної установки між планкою і закритими дверима повинен проходити аркуш паперу.
Є також рейки, які встановлюються на зовнішню лицьову сторону дверей, закриваючи собою зазор в прорізі. Їх теж спочатку ріжуть на відрізки потрібних розмірів. Потім прикручують до дверей, яка при цьому повинна бути закрита. Дуже важливо проводити монтаж стійкими до корозії шурупами – заіржавілі метизи можуть спровокувати гниття дерев’яних дверей.
Низ дверного отвору ущільнюється іншими видами планок, технологія застосування яких теж трохи інша. Одні нащельні рейки прибиваються до порога, а інші – до внутрішньої лицьовій стороні дверей. Всі вони відрізають за шириною низу дверного отвору, кріпляться шурупами.
Плоскі порогові вироби являють собою основу алюмінію або пластику, до низу якого прикріплена щітка або гумова пластина. Такі планки можуть встановлюватися як на зовнішні, так і внутрішні двері. Після правильного монтажу зазор між плоскою рейкою і порогом повинен бути мінімальним. Але при цьому планка не повинна перешкоджати легкому вільного відкривання і закривання дверей. Деякі види плоских планок оснащені спеціальними (витягнутими) отворами під шурупи, завдяки яким можна регулювати висоту їх установки.
Порогові вироби з пластиковим щитком запобігають проникнення в квартиру (будинок) вологого повітря. Як правило, вони встановлюються на зовнішню двері.
Об’єднані рейки складаються з 2-х металевих планок, на одній з яких закріплена нейлонова щітка. Виріб без щітки монтують на поріг. А планку з щіткою – на двері. Рейка на порозі оснащена спеціальною канавкою, що перешкоджає проникненню води всередину приміщення.
Після правильного монтажу комбінованої рейки звисаючий край планки, встановленої на порозі, повинен “дивитися” у бік приміщень. А щітка дверної накладки повинна надавати на рейку порогу невеликий тиск.
