Незручні і важкі чавунні або сталеві ванни поступаються сучасним виробам з акрилу. Вони приваблюють своїми перевагами: білизною і простотою догляду. А велика різноманітність за формою (прямокутні, кутові, круглі) дозволить підібрати підходящий варіант для будь-якої кімнати. Але вибрати і придбати ванну — тільки 50% справи. Подальша експлуатація і термін служби багато в чому залежать від монтажу. До цього питання слід підійти відповідально, адже найменша помилка призведе до пошкодження.
Акрилові ванни – сильні і слабкі сторони
Подібні вироби відрізняються привабливим зовнішнім виглядом, різними формами, квітами. Проте і у них є мінуси, які слід враховувати.
Спочатку про плюси:
Але є і недоліки. Знання мінусів дозволить продовжити термін служби ванни. До них відносять:
Не економте на акриловій ванні. Вибирайте відомі марки, нехай вони і коштують дорожче — але в цьому випадку є гарантія надійності і тривалого терміну експлуатації.
Нюанси вибору висоти і порядок установки
Перед установкою слід ознайомитися з прийнятим стандартом. Дотримання рекомендацій дозволить з максимальним комфортом користуватися кімнатою для прийняття водних процедур. Це впливає і на безпеку експлуатації. При монтажі варто враховувати особисті уподобання та вимоги. Наприклад, в медустановах ванни ставлять на рівні 50 см від підлоги. Головне при виборі висоти — зручність використання. Згідно з діючими нормативами, оптимальний показник становить 60 див.
Оскільки в більшості квартир передбачені невеликі приміщення, найчастіше ванну монтують біля стін; якщо вистачає площі, її можна поставити і в центрі кімнати. Перш ніж приступити до установки, потрібно підібрати підходящий варіант. Акрилові ванни встановлюють:
- на ніжки — вони повинні знаходиться в комплекті;
- на каркас з ніжками;
- на цегляну основу.
Деякі фахівці, які бажають надати максимальну міцність конструкції, користуються методом комбінованої установки: на ніжки і цегляний каркас.
Незалежно від обраного способу, при проведенні робіт потрібно забезпечити доступ до труб, комунікацій. Це просто при використанні ніжок або каркасу, а при влаштуванні основи з цегли залишають просвіт, що дозволить провести обслуговування.
Самостійний монтаж — покрокові інструкції
Щоб вибрати найбільш підходящий спосіб установки, потрібно ознайомитися з усіма існуючими варіантами.
На ніжки
Роботи виглядають наступним чином:
- установка ніжок в необхідних місцях;
- монтаж ванни;
- регулювання ніжок по висоті;
- закріплення виробу;
- оздоблення.
Для установки потрібно перевернути ванну, знайти ділянки для кріплення. Залишиться прикрутити ніжки. Якщо монтаж виконується на спеціальний майданчик, вироби кріплять на напрямні, які приєднують до дна конструкції. Для регулювання купелі не обійтися без будівельного рівня: спочатку виставляють висоту однієї ніжки, від неї визначають значення для решти трьох.
Ні в якому разі не можна свердлити отвори самостійно. Це призведе до серйозних деформацій всієї ванни. Крім того, виріб може перевернутися, адже виробник при створенні вибирав місця для установки ніжок з урахуванням правильного розподілу навантаження при наповненні конструкції водою.
Після установки ніжок перевертають ванну, ставлять на обрану ділянку. На цьому етапі бажано застелити дно вироби яким-небудь матеріалом, щоб виключити випадкове пошкодження. Залишиться провести регулювання висоти. Спочатку проводиться вирівнювання боку, стикається зі стіною, потім регулюють положення інших. Інструкція наступна:
- підняти один з кутів на необхідну висоту, обертаючи гвинт;
- покласти будівельний рівень на сусідній кут, вирівняти його висоту;
- аналогічним чином вирівняти інші сторони;
- відкоригувати помилки при їх наявності.
Якщо потрібно провести монтаж з невеликим ухилом у бік зливу, достатньо просто змінити висоту ніжок всього на 1,5-2 див.
На заводській каркас
Установка акрилової ванни своїми руками проводиться за наступною схемою:
- розпаковка елементів конструкції;
- виконання розмітки на дві ванни, де потрібно відзначити місця кріплення;
- свердління отворів для кріплень;
- монтаж скоб;
- установка ніжок каркаса, інших елементів;
- підключення зливного отвору, сифона;
- герметизація з’єднання;
- установка ванни і її вирівнювання;
- монтаж гачків, які потрібні, щоб уникнути перекидання агрегату;
- навіс вироби на гачки;
- підключення до каналізації.
Залишиться перевірити герметичність всіх з’єднань. Це просто: наповнюють ємність водою, оглядають всі елементи. Якщо є проблемні ділянки, їх вдруге обробляють за допомогою герметика. Якщо потрібно прикрутити напрямні, обов’язково користуються поставляються виробником кріпленнями. Свердлять отвори виключно в призначених для цього місцях. Причому, щоб уникнути пошкодження ванни невмілими діями, на свердло бажано намотати ізоляційну стрічку. Це дозволить визначити глибину, на яку може зануритися інструмент.
Небажано змінювати кріплення, що поставляються в наборі, на які-небудь інші. Адже виробник точно прораховує розміри всіх виробів, що дозволить уникнути пошкодження. Після закінчення монтажу ванну і всі комунікації бажано закрити за допомогою декоративного екрану.
На цегляний каркас
Хоча виробники радять проводити монтаж на передбачені інженерні опори, іноді виникає необхідність здійснити установку на основу з цегли. Зазвичай це пов’язано з реалізацією незвичайного дизайнерського рішення, площею та формою кімнати.
При виборі цегляного підстави варто віддати перевагу двом окремим опор — легше монтувати і користуватися. Якщо каркас виготовлений правильно, основа буде відрізнятися максимальною міцністю — конструкція прослужить вірою і правдою впродовж багатьох десятиліть. Для виготовлення основи потрібні наступні інструменти і матеріали:
- цегла;
- металеві профілі або куточки;
- цементний розчин;
- герметик;
- саморізи.
Інструкція наступна:
Металеві профілі, монтовані на рівні дна купелі, допоможуть підсилити конструкцію. Якщо було вирішено виготовити прямокутне цегляну підставу, варто передбачити місце для забезпечення вільного доступу до всіх комунікацій. При необхідності зробити невеликий нахил, потрібно закласти в кладку пластину з металу шириною до 1 см або просто взяти більше розчину.
Поради по зовнішній обробці
Якщо була придбана ванна без спеціального декоративного екрану, це виріб можна виготовити самостійно. При виборі матеріалу потрібно враховувати ряд вимог:
- можливе використання тільки вологостійкого матеріалу, що не боїться температурних коливань;
- необхідно забезпечити швидкий доступ до комунікацій.
У разі якщо ванна встановлена на цегляну основу, то і з лицьового боку можна зібрати стінку з цегли та обробити її керамічною плиткою. Причому верхній ряд повинен бути нижче краю бортика на 2-3 см, для герметизації решту потрібно «задути» монтажною піною. Для доступу до комунікацій потрібно залишити технологічне отвір і виготовити дверку.
Нерідко для обробки використовують пластик, ГКЛВ, МДФ. Вироби з пластику дозволять максимально швидко провести облицювання акрилової ванни. А в разі якщо панель прийде в непридатність, її можна оперативно замінити. Гіпсокартон зверху обробляють плиткою, плівкою, декоративною штукатуркою. Встановлюють ГКЛВ на каркас з дерева і металу. Перш ніж проводити збірку, стійки обробляють або вологостійкою грунтовкою, або антикорозійним складом.
