Наждачний папір: види зернистості

Особливості маркування

Наждачка відрізняється не тільки за формою, але і по позначенню, яка називається маркуванням. Вона характеризується наступними параметрами:

  • Концентрацією абразивного порошку в матеріалі.
  • Фракцією матеріалу.

Існує два стандарти маркування наждачки — міжнародний і вітчизняний. Міжнародна маркування позначається латинськими літерами ISO, які ставляться на звороті вироби. Вітчизняний стандарт також пишеться ззаду— ГОСТ 3647-80, і позначає, скільки зерен того або іншого розміру припадає на 1 одиницю. У вітчизняному Гості значення густини і крупності абразивних зерен зменшується, а в новому — номер наждачки зростає зі ступенем зменшення значення в маркуванні.

Цифри і літери наносяться різними кольорами, які повинні розкривати інформацію про обраному виробі. Колірна маркування використовується все рідше, але вигляд зернистості, щільність, водостійкість позначаються в обов’язковому порядку. Наноситься маркування, допомагає споживачам вибрати папір для конкретного типу робіт. Нижче представлені позначення міжнародного і вітчизняного стандарту, які пишуть виробники на зворотній стороні шкурки:

  • Літера Л — листова форма випуску (рулонну наждачку взагалі не позначають буквами).
  • Буква М — позначення водостійкості.
  • Буква П — ставлять на наждачке, яку випускають для шліфування сухих виробів. Ніякого контакту з водою не повинно бути.
  • Цифра 1 — абразивне зерно підходить тільки для шліфування м’яких поверхонь, а 2 — для жорстких.