В залежності від планування, площі квартири, методу подачі теплоносія та інших параметрів, способи підключення опалювальних приладів можуть розрізнятися. Причому ці відмінності досить істотні і помітно впливають на підсумкову тепловіддачу всієї системи. При невдалому монтажі витоку теплової енергії можуть доходити до 30 відсотків, і споживач, в кінцевому підсумку, буде платити за тепло, яке не отримує. Саме тому не варто покладатися на поради сусідів і знайомих у питанні забезпечення теплом свого житла, доцільно самостійно розібратися у всіх нюансах таких робіт або довірити це фахівцям.
Фактори, що впливають на ефективність опалювальної системи
Перш ніж приступити до проектування системи, придбання батарей та необхідних витратних матеріалів, потрібно розглянути нюанси, які значною мірою вплинуть на вибір того чи іншого рішення і допоможуть правильно підключити радіатори.
- 1. Кількість і розташування стояків від магістралі центрального опалення.
- 2. Місця розташування, розмір і кількість опалювальних приладів у квартирі.
- 3. Спосіб підключення, від якого буде залежати кінцева кількість придбаних труб і фурнітури при монтажі.
Різноманітність радіаторів, зазвичай алюмінієвих, що розрізняються по багатьом параметрам, змушує розгубитися навіть найдосвідченішого покупця. Тому в питанні вибору необхідно дотримуватися деяких основних правил. По-перше, спосіб підключення буде залежати від того, яка схема подачі теплоносія використовується в будинку власника. Якщо кожен стояк має тільки одну трубу, то підключення однозначно буде однотрубным. Якщо ж у наявності є два трубопроводу, то в силах власника за бажанням здійснити підключення як з однотрубної, так і за двотрубної схемами.
Друге, на що потрібно звернути увагу, це місце виводу отворів в радіаторі. Переважна більшість використовуваних приладів має їх бічне розташування. Якщо в квартирі планується реалізація якогось дизайнерського рішення, яким можуть візуально пошкодити мало естетичні висновки збоку від опалювального приладу, то раціонально буде придбати батареї з нижнім підключенням. При цьому трубопроводи можна приховати під підлогою або провести по підлоговому покриттю, мінімізуючи небажаний візуальний ефект.
При плануванні кількості і розміру радіаторів потрібно враховувати, що середньозважена норма тепловіддачі від них згідно чинних правил повинна складати не менше 100 Вт на квадратний метр приміщення. У північних районах, де температура навколишнього середовища в холодну пору року опускається до мінус 40 градусів, необхідно збільшувати цей показник вдвічі. Генерація теплової енергії різними типами батарей вказана в документації до виробу.
Размечая місця під кріплення приладів, необхідно дотримуватися наступних правил:
- 1. Основні місця розташування – під вікнами, в кутах приміщення, які виходять на зовнішній кут всього будинку, у коморах, у під’їздах.
- 2. Відстань від стіни до опалювального приладу – не менше 3 див. В іншому разі потік теплого повітря від тильної сторони батареї буде затримуватися, що знизить ефективність обігріву.
- 3. Відстань від підлоги до приладу – 6 см і більше. Це забезпечить своєчасне надходження холодного повітря в процесі його конвекції в приміщенні.
- 4. До підвіконня необхідно залишити зазор мінімум в 5 див.
- 5. Для кращого ефекту бажано розмістити за опалювальним приладом тепловідбивний матеріал – ізоспан, пенофол або їх аналог.
- 6. Розміщувати радіатори знизу віконного отвору необхідно так, щоб вісь, що проходить через середину вікна, збігалася з серединою приладу.
Дотримуючись цих правил, можна домогтися максимальної теплової ефективності опалювальної системи всієї квартири, що забезпечить комфортне проживання в будь-який час року.
Однотрубна схема
Є найбільш поширеною в комунальних будинках завдяки істотній економії витратних матеріалів і простотою монтажу. Тим не менш, такий варіант підключення має кілька серйозних недоліків, і вибір саме такої схеми рекомендується тільки у випадку, якщо в стояку квартири є всього один трубопровід, що не дозволяє організувати підключення радіаторів опалення інакше.
Однотрубна схема передбачає почергову подачу гарячого теплоносія від одного радіатора до іншого, з-за чого основний мінус такої системи – поступове зменшення температури по мірі віддалення від подаючого стояка. Тобто гаряча вода, що надходить з системи центрального опалення, потрапивши в перший радіатор, і нагріваючи його, остигає. І до другої батареї подається вже з недостатньою для повноцінного обігріву температурою. Тому вибирати такий спосіб рекомендується для невеликих приміщень з одним-двома радіаторами з кількістю секцій не більше 8.
Другим недоліком схеми з одним трубопроводом є неможливість встановлення терморегулюючих пристроїв для кожної батареї. При зменшенні подачі теплоносія на одному приладі її інтенсивність знизиться у всій магістралі. З цієї причини таку схему доцільно використовувати в комунальних будинках з квартирами, що мають невеликі кімнати з одним радіатором, причому чим нижче поверх, тим більша кількість секцій він повинен мати, так як при русі теплоносія знизу вгору він остигає. У цьому випадку загальна довжина трубопроводу не повинна перевищувати 30 метрів і мати не більше п’яти радіаторів.
Однотрубна система може бути реалізована боковим, нижнім і діагональним способом підключення. При наявності на лінії одного радіатора підключення буде одностороннім боковим або нижнім. У такому випадку рекомендується використовувати байпас – перемичку між прямого і відвідної труби і крани для ремонту або заміни батареї, у разі несправності. При наявності в магістралі двох або більше опалювальних приладів доцільно вибрати діагональну схему, коли подаючий трубопровід підключається до верхнього бічного входу батареї, а вихідний – до нижнього з протилежного боку приладу. Потім вихідна труба підключається до верхнього роз’єму наступної батареї і т. д.
Схема опалення двотрубного типу
Більш якісно реалізувати можливості центрального опалення в квартирі дозволяє спосіб підключення з двома трубопроводами. В даному випадку для подачі і відводу теплоносія використовуються 2 труби. Завдяки цьому гаряча вода надходить в опалювальні прилади одночасно і з однаковою температурою, тому всі батареї нагріваються однаково, незалежно від місця розташування і кількості секцій. Незважаючи на дещо більший витрата матеріалів, порівняно з однотрубною, має ряд явних переваг:
- 1. Однаковий нагрівання всіх опалювальних приладів у квартирі.
- 2. Можливість регулювання температури кожного окремого приладу.
- 3. Простий ремонт або заміна радіатора в разі поломки.
- 4. Менший діаметр труб порівняно з однотрубною розведенням, що скорочує різницю у вартості практично до нуля.
Аналогічно вищеописаному методу підключення з однією трубою, двотрубна система також реалізується декількома способами – по діагоналі, боковим (одностороннім) або нижнім способом. Найбільш ефективним вважається саме діагональне підключення, при якому втрати тепла мінімальні саме при монтажі таким способом виробники відчувають свої вироби на тепловіддачу.
Бічне одностороннє з’єднання
Використовується при підключенні одного опалювального приладу до стояка системи опалення. Тоді подає гарячу воду труба з’єднується з верхнім отвором радіатора, а вихідна труба (обратка) – з нижнім на тій же стороні. Схема широко застосовується в багатоквартирних будинках великої і середньої поверховості, коли теплоносій подається вертикально по кільком стояках в кожній кімнаті. В даному випадку теж необхідно використовувати байпас і перекривають крани для безпечної експлуатації всього стояка у разі заміни батареї.
Варто відзначити, що одностороннє бокове підключення ефективно лише при невеликій довжині обігрівального приладу, кількість секцій не повинна перевищувати 10-12. В іншому випадку гарячий теплоносій всередині радіатора буде переміщатися по найкоротшому шляху і сторона батареї, зворотна підключення, буде погано прогріватися. Це також стосується і однотрубної схеми підключення.
Діагональний спосіб підключення при двотрубної схемою
Даний вид підключення є найбільш раціональним. Тепловтрати в цьому випадку мінімальні, а нагрів батареї відбувається рівномірно по всіх секціях, тому можна використовувати радіатори з великою їх кількістю. Потрібно пам’ятати, що чим більше секцій в приладі, тим більшого діаметра повинні бути подає і відводить труби.
В залежності від конкретної ситуації діагональна розводка реалізується двома способами:
- 1. Гаряча вода подається у верхній отвір радіатора з однієї зі сторін і, пройшовши всі секції опалювального приладу, виводиться з нижнього отвору з протилежного боку.
- 2. Теплоносій входить через нижнє впускний отвір і виходить через верхній, з протилежного боку.
Діагональний спосіб підключення реалізується в будь-якій квартирі з наявністю подає і відвідного трубопроводів в стояку, але потрібно пам’ятати, що відповідно до законодавства існує обмеження на кількість секцій опалювальних приладів, і їх надмірне збільшення може спричинити штраф, демонтаж та приведення у відповідність з нормами.
Особливості нижнього підключення
Нижня, його ще називають сідельний, підключення характеризується найбільш низьким коефіцієнтом тепловіддачі і його використовують тільки при явної необхідності, зазвичай з метою приховування трубопроводів під підлогою. В залежності від конструктивних особливостей застосовуваних радіаторів розрізняють:
- 1. Підключення радіатора з двох сторін до нижніх отворів.
- 2. Підключення знизу до спеціальним отворам (застосовується для деяких моделей).
Варто відзначити, що радіатори, мають нижні вхідний і вихідний отвори, мають спеціальні вбудовані крани, що дозволяють самостійно перекрити подачу теплоносія і замінити батарею. Також нижнє підключення не варто використовувати при довжині магістралі більше 50 метрів при природній циркуляції теплоносія, необхідно використовувати циркуляційний насос.
