Наявність вдома гарячої води – одна з обов’язкових складових комфорту, і якщо немає відповідних комунікацій, потрібно подбати про нагріванні самостійно. Для цього і потрібен водонагрівач. Давайте з’ясуємо, якою з існуючих нині типів зручніше і ефективніше.
Основні типи водонагрівачів – конструктивні особливості
Багато хто пам’ятає великі незграбні бойлери типу “Титан”, які працювали самостійно, спочатку на дровах, а потім і на газі, за допомогою розпалювання спеціально встановленої пальника. Принцип той же, що і в опалювальних печей-контрамарок, з тією лише різницею, що до резервуару приєднувалися труби водопроводу і комунікації до змішувача.
Настінні накопичувальні водонагрівачі користуються популярністю
Потім були розроблені інші водонагрівальні прилади, які діляться на 2 основні типи:
- проточні (колонки);
- накопичувальні.
Також існує окремий, універсальний вид – проточно-накопичувальний, але він менш поширений.
Накопичувальні водонагрівачі – нащадки тих самих Титанів, але вдосконалені. Зокрема, багатошарова конструкція резервуара дозволяє довгий час зберігати високу температуру води після нагріву (найчастіше – до доби). Виробники пропоную досить багато типорозмірів, причому найпопулярнішими вважаються настінні моделі ємністю від 120 до 180 літрів. Вони зовсім не займають місця навіть у невеликій за площею ванній кімнаті. Зрозуміло, потрібно вибирати такий обсяг, щоб води вистачало на всіх членів сім’ї.
Проточні колонки мають змійовик, що проходить в районі нагрівальної камери, тобто там, де розташовується електричний контур або газовий пальник, в залежності від типу джерела нагрівання. Вода, що подається під тиском з міських комунікацій, протікає через змійовик змішувача і на виході з колонки може мати температуру до 60 градусів. Це досить компактні водонагрівачі, деякі електричні моделі забезпечені власним душовим шлангом з лійкою, але і функціонал у них обмежений, до змішувача вони не підключаються.
Проточно-накопичувальна система являє собою комплекс з нагрівального котла і бойлера, з’єднаних послідовно, що вимагає досить багато місця. Вода надходить в котел, де нагрівається до заданої температури (зазвичай моделі забезпечуються регулювальної панеллю), після чого заповнює резервуар бойлера. Останній, завдяки багатошаровій конструкції, добре утримує тепло, і вода залишається нагрітою протягом тривалого часу. Але така система досить дорога і виправдовує себе лише у великих заміських будинків, де кілька точок витрати води, і крім кухні є як мінімум 2 санвузли.
