Як і чим клеїти плитку на підлогу?

Серед великої кількості матеріалів, що застосовуються в якості підлогового покриття, дуже часто обирають керамічну плитку, особливо якщо мова заходить про таких приміщеннях, як санвузол або кухня. Обумовлено це тим, що черепиця не боїться вологи, і його легко прибирати. Пропонуємо ознайомитися з існуючими варіантами плитки і методиками її укладання.

Вибір підлогової плитки – якому варіанту віддати перевагу?

Одним з важливих критеріїв при покупці плитки є її стираність. Для громадських приміщень, а також передпокоїв, де найбільш висока прохідність, ідеальним вибором буде керамограніт, оскільки він найкраще чинить опір механічному впливу. Для санвузлів, навпаки, можна вибирати найнижчий клас, оскільки ці приміщення не є прохідними. А така властивість, як стійкість до впливу вологи та агресивних миючих засобів, виходить тут на першому місці. Не зайвим буде перед укладанням у ванних кімнатах і туалетах попередньо зробити гідроізоляцію перекриття. Такий підхід посилить опірність покриття вологи.

При виборі кахлю на підлогу кухні та їдальні, перш за все, звертайте увагу на опірність матеріалу механічного впливу, адже під час готування і прийому їжі нерідко на підлогу падає не тільки їжа, але і посуд або прилади, які можуть пошкодити покриття. Плитка 3 класу стираності не тільки прослужить в такому приміщенні тривалий термін, але і зможе гідно протистояти побутової хімії, використовуваної при збиранні. Краще вибирати товар з маркуванням АА, що позначає, що плитка не вбирає грязь, а хімічні речовини не здатні зруйнувати її структуру.

Щоб поверхня не була слизькою, потрібно вибирати плитку з індексом не менше 0,75

Поверхня плитки дуже часто буває слизькою, причому такою особливістю володіє не тільки глянсовий, але і матовий кахель. При купівлі шукайте товар з індексом не менше 0,75. Це дозволить уникнути падінь і травм, що особливо актуально, якщо в будинку є маленькі діти або літні люди. Варто згадати, що різні поверхні мають і свої відмітні особливості:

  • глянсова легко очищається, але на ній завжди помітні розлучення;
  • прибирати рельєфну плитку значно складніше, оскільки вона здатна накопичувати пил і бруд у заглибленнях;
  • матовий кахель найгірше піддається прибирання, хоча краще інших приховує дрібні дефекти (тріщини, сміття і сколи).
Дивіться також:  Як і чим різати плитку (кахельну, керамічну) в домашніх умовах з плиткорізом і без

Не рекомендуємо клеїти стіновий кахель на підлогу – він для цього не призначений, оскільки недостатньо міцний і легко ламається.

Клей для плитки – готові або сухі склади?

Не варто економити на клейових складах. Вони продаються в готовому вигляді, так і в якості сухої суміші. Перший варіант дуже простий у використанні. Склад його підібраний таким чином, що при контакті з повітрям він починає тверднути. Користуватися їм теж легко – достатньо нанести невелику кількість клею на зворотну сторону плитки і притиснути її до стіни. Є у цих складів і свій недолік – вони досить дорогі, тому використовуються переважно при укладанні невеликих фрагментів, а також у разі потреби проведення ремонтних робіт вже існуючого покриття.

Найчастіше при облицювальних роботах використовують сухі суміші, асортимент яких досить великий, а ціна доступна більшості. Готується клей так: необхідно змішати певну частину сухого порошку з водою до утворення однорідної маси і витримати кілька хвилин, після чого повторно перемішати. Недолік цього матеріалу – приготовану суміш можна зберігати довго, вона швидко твердне, тому замішувати необхідно кількість розчину, яку ви встигнете застосувати за один раз.

Сухі суміші мають невеликий термін зберігання, який у середньому становить близько одного року. З цієї причини при покупці звертайте увагу на дату виробництва. Укладене на розчин з простроченої суміші покриття навряд чи прослужить довго.

Витрата плиткового клею на один квадратний метр строго індивідуальний і залежить від безлічі факторів, таких як виробник, майстерність фахівця і товщина шару. Як правило, виробники вказують на упаковці приблизний витрата готового складу, але важливо розуміти, що дані усереднені показники і розраховані на використання в так званих ідеальних умовах. Час висихання суміші буде варіюватися від вологості повітря в приміщенні, правильності підготовки поверхні, температурного режиму.

Багато майстрів за звичкою використовують цементну суміш для кладки плиткових матеріалів. Звичайно, такий варіант має місце бути. Але в сухі суміші, крім цементу, входять різноманітні пластифікатори та добавки. Вони допомагають краще зчеплення плитки з поверхнею і дозволяють рівномірно наносити склад. Саме з цієї причини краще брати для облицювання спеціально призначені склади, а не клеїти плитку на цементний розчин.

Дивіться також:  Як правильно клеїти плитку, кахель своїми руками

Підготовчі роботи та варіанти розкладки

Перед наклеюванням плитки на підлогу ретельно підготуйте поверхню. Вона повинна бути сухою, чистою і міцною. Саме в такому випадку можна буде говорити про якісно виконану роботу. Виступаючу над підлогою елементи видаляють механічним способом. Для цього можна використовувати будь-які підручні засоби – від сокири до шліфмашинки. Великі западини заповнюйте цементним розчином або іншими подібними сумішами.

Коли перепади по висоті між протилежними сторонами кімнати значні (більше 2-3 мм на метр), то необхідно вирівняти поверхню самонивелирующейся сумішшю, а при великих перепадах – зробити чорнову стяжку. У деяких випадках актуальними будуть утеплення підлоги по основі або укладання системи теплої підлоги. Підготовлену поверхню необхідно обробити складом грунтовки складами, що дозволить уникнути швидкого вбирання підставою води з клейової суміші (особливо якщо приклеювання здійснюється до бетону).

Бетонна підлога слід обробити грунтовкою

Перед початком робіт видаліть всі плінтуса і дверні косяки, а також визначте центр кімнати. Для цього необхідно провести рівні лінії з протилежних кутів. Місце їх перетину і буде вважатися центром. Тепер подумаємо про варіант укладання плитки. Як правило, використовують такі способи:

  • по діагоналі;
  • у шаховому порядку;
  • стик в стик;
  • зі зміщенням;
  • з викладенням малюнка/орнаменту.

Кожен з цих видів має свої особливості, головною з яких є кількість використовуваного матеріалу. Так, бюджетним способом є укладання без швів або зі зміщенням, а найбільш витратною буде укладання плитки по діагоналі. В залежності від розмірів плитки, перевитрата може становити до 40 %, так як при роботі виходить велика кількість обрізків.

Основні етапи укладання – від А до Я

Перед тим, як замішувати клей, визначитеся, звідки починати викладення. Якщо плитка однотонна, то оптимальним варіантом буде розпочати роботи від дверей. В цьому випадку всі обрізні елементи будуть перебувати біля протилежної стіни і будуть менш помітні. Якщо ж у планах викладання малюнка, то облаштування підлогового покриття починають від центру, а обрізані елементи будуть перебувати по периметру приміщення.

Дивіться також:  Як приклеїти плитку на гіпсокартон?

Клей можна наносити і на плитку, і на підлогу

Клейовий склад можна наносити безпосередньо на саму плитку, так і на підлогу. Нанесений клей розрівнюють, а потім проводять по поверхні зубчастим шпателем. Такий спосіб дозволяє рівномірно розподілити клей з поверхні, уникаючи виступання надлишків суміші з-під кахлю. Ширина шпателя повинна дорівнювати ширині плитки або бути трохи більше, а от розмір зубів може бути різним, причому, змінюючи кут нахилу можна регулювати шар клейового складу на поверхні. Цей спосіб актуальне в тому випадку, якщо за допомогою плиткового клею ви намагаєтеся нівелювати невеликі перепади висот.

При виборі шпателя можна орієнтуватися на нижчеподану таблицю:

Площа плитки, см2 Розмір зубців, мм
до 49 3
49-100 4
100-400 6
400-900 8
900-2500 10
понад 2500 12

При нанесенні клею на поверхню підлоги рекомендуємо за один раз покривати площу не більше 1 м2. Підготовлену плитку притискаємо до поверхні легкими рухами як би вминаем, водячи з боку в бік. Після того, як елемент покладено, беремо бульбашковий рівень і перевіряємо правильність його укладання щодо інших плиток. При укладанні плитки з розшивкою використовуємо пластикові пристосування – хрестики, які дозволяють добитися однакової відстані між елементами.

Коли монтаж завершено, приступаємо до затірці швів спеціальними складами. Робити це рекомендуємо не раніше ніж через добу після закінчення робіт. Для початку із швів видаляємо всі залишки клею, а потім за допомогою гумового шпателя наносимо фугу. Після цього надаємо форму швах, використовуючи фігурний шпатель. Якщо такий відсутній, можна скористатися підручними засобами, наприклад, ковпачок від ручки.

Залишки фуги з поверхні плитки видаляємо через певний час, яке рекомендовано виробником і відображено на упаковці з затирочні складом. Стираємо залишки фуги вологою, але не мокрою губкою, постійно споласківая і викручуючи її. Для збереження кольору і характеристик додатково рекомендуємо обробити міжплиткові шви водовідштовхувальним складом.