Монтаж перегородки з гіпсокартону своїми руками: покрокова інструкція

Часткове перепланування власної квартири або будинку багатьом здається дуже привабливою. І в цьому питанні широке поширення отримали гіпсокартонні перегородки. Завдяки легкості в будівництві, гарним естетичним якостям і можливості самостійного проектування інтер’єру, гіпсокартон заслужено користується величезною популярністю. У цій статті розглянемо основні етапи виготовлення перегородки з ГКЛ власними силами.

Переваги установки перегородок з ГКП

Традиційно внутрішньоквартирні перегородки виготовлялися з тих же матеріалів, що і сам будинок – цегли, бетонних плит, дерев’яних дощок. Це дуже ускладнювало спорудження таких конструкцій у зв’язку з великим обсягом робіт і високою вартістю. З появою гіпсокартону ситуація кардинально змінилася. Тепер практично кожен своїми руками може змінити інтер’єр свого помешкання.

З цього матеріалу можна виготовляти як суцільні міжкімнатні стіни, так і фігурні арки, полиці під книги і побутову техніку і навіть меблі. Дуже часто при проектуванні і виготовленні перегородок з гіпсокартонних плит використовують поєднані варіанти, коли така штучна стінка з боку кімнати має ряд ніш, а зі зворотного боку – рівну глуху поверхню. Перегородки з ГКЛ володіють наступними перевагами:

  • 1. Перегородка з гипсокартона з шаром ізоляції всередині володіє відмінними звукопоглинальними характеристиками. В умовах малогабаритного житла це важливо.
  • 2. Завдяки невеликій вазі конструкції з ГКЛ надають мінімальний тиск на міжповерхові перекриття, тому встановлювати їх можна в будь-якому місці квартири.
  • 3. Листи гіпсокартону мають ідеально рівну поверхню, тому після установки конструкції немає необхідності в додатковій фінішної підготовки поверхні до фарбування або обклеювання шпалерами.
  • 4. ГКЛ пропускає водяні пари, крім того, абсолютно не виділяє шкідливих речовин, тому в приміщенні підтримується комфортний здоровий мікроклімат.
  • 5. Несприйнятливість до впливу мікроорганізмів і цвілі виключає біологічну небезпеку для мешканців, а негорючість дозволяє додатково убезпечити житло від загоряння.
  • Серед недоліків гіпсокартону можна виділити два найбільш істотних, але і вони нівелюються при грамотному підході до будівництва. По-перше, сприйнятливість до вологи, проте дана проблема вирішується використанням спеціальних типів ГКЛ для приміщень з підвищеною вологістю. Друга проблема – недостатня міцність. При великих навантаженнях матеріал пошкоджується, тому при проектуванні перегородки з гіпсокартону необхідно передбачити дерев’яні вставки всередині, до яких згодом можна буде закріпити полиці, побутову техніку, квіткові горщики.

    Інструменти, необхідні для розмітки і монтажу

    Приступаючи до робіт, необхідно подбати про хороше засобі, який забезпечить зручність в роботі і відсутність травм в процесі монтажу. Для роботи знадобляться:

  • 1. Металевий рівень довжиною не менше метра, але краще, якщо вона буде відповідати ширині стандартного листа гіпсокартону – 120 см. З допомогою рівня доведеться перевіряти вертикаль металевого каркаса, а також розмічати і розрізати листи гіпсокартону.
  • 2. Будівельна рулетка завдовжки не менше довжини майбутньої перегородки для точного вимірювання габаритних елементів каркаса.
  • 3. Будівельний косинець нагоді для рівною фіксації профілів і вимірювання кутів ГКЛ при розкрої матеріалу.
  • 4. Схил або лазерний нівелір для виведення точної вертикалі конструкції від стелі до підлоги.
  • 5. Шуруповерт знадобиться практично на всіх стадіях робіт для закріплення саморізами профілів до підлоги і стін, один до одного, а також листів гіпсокартону до готового каркаса.
  • 6. Ножиці по металу для відрізання металевих профілів згідно необхідним розмірам. Також для цієї мети можна використовувати УШМ, в простолюдді – болгарку.
  • 7. Електролобзик нагоді для обрізки листів гіпсокартону, якщо проект передбачає монтаж фігурних елементів конструкції.
  • 8. Шліфувальна машинка або терка з набором наждачного паперу для фінішного шліфування стиків і кутів готової конструкції.
  • 9. Електрична дриль зі свердлами знадобиться в тому випадку, якщо монтаж перегородки проводиться в приміщенні з бетонними або цегляними стінами.
  • 10. Рубанок для зрізання фаски з ребер листів гіпсокартону.
  • 11. Голчастий валик для додання пластичності ГКЛ при монтажі фігурних елементів і арок.
  • 12. Молоток і набір викруток знадобляться для закріплення дюбелів.
  • 13. Будівельний ніж з набором лез для розкрою гіпсокартону, шпатель для закладення швів і ручна ножівка також будуть дуже до речі.
  • Дивіться також:  Вирівнювання стін гіпсокартоном своїми руками з каркасом і без

    У кожному конкретному випадку цей список може доповнюватися інструментами, працювати з якими більш зручно в нестандартних ситуаціях, які виникають в процесі будівництва.

    Вибираємо необхідні матеріали, орієнтуємося на свої задачі

    Крім самих листів ГКЛ в процесі роботи будуть потрібні деякі додаткові матеріали, основні і найбільш затратні з яких – це металеві профілі для виготовлення каркаса майбутньої перегородки. Правильний їх підбір дозволить заощадити час і сили в процесі монтажу.

    ГКЛ відрізняється по товщині, ширині і довжині. Для конструювання міжкімнатних перегородок, використовуємо листи товщиною 12 мм, Ширина листів може варіюватися від 60 до 150 см, довжина – від 240 до 260 див. Найзручніше використовувати аркуші матеріалу розміром 120 на 250 див. Тут вибір залежить тільки від уподобань господаря і особливостей приміщення.

    Для монтажу фігурних елементів використовуємо гіпсокартон товщиною 6 мм Завдяки такій товщині попередньо оброблений голчастим валиком лист легко приймає практично будь-яку форму. З боку ванної кімнати чи душової необхідно використовувати спеціальний водостійкий ГКЛ. Він має світло-зелений колір, який передбачає використання в умовах підвищеної вологості.

    Купуючи гіпсокартон, зверніть увагу на стан кутів і ребер аркушів. Часто в процесі транспортування або в результаті недбалого поводження відбувається руйнування гіпсового шару саме в цих місцях.

    Металеві профілі, з яких виготовляється каркас, не повинні мати слідів окислення, іржі та інших сторонніх плям. При піднятті чотириметрового профілю за один край він не повинен прогинатися під власною вагою більш ніж на 0,5 мм Для монтажу стандартної міжкімнатної перегородки використовуються металеві профілі типу ПП 60×27 і ПС 60×27. Перший – це стельовий профіль, монтуємий на стіни, стелю та підлогу, другий – стієчний профіль для монтажу безпосередньо площини стінки. Також для обробки кутів і стиків знадобиться кутовий профіль ПУ 31×31.

    Додатково необхідно придбати:

  • 1. Дерев’яні бруски перерізом 55×50 мм для закладки в місцях кріплення дверних петель, полиць, підвісний побутової техніки.
  • 2. Дюбелі 6×40 для кріплення профілів до підлоги, стелі та стін.
  • 3. Саморезы 3,5×9,5 для з’єднання профілів між собою.
  • 4. Саморіз 3,9×25 для монтажу листів гіпсокартону.
  • 5. Поздовжні з’єднувальні елементи.
  • 6. Паперова чи скловолокна армуюча сітка.
  • 7. Шпаклівку для замащування сполучних стиків ГКЛ.
  • 8. Грунтовка на водній основі для попередньої обробки стіни.
  • 9. Фінішна шпаклівка.
  • Дивіться також:  Як зробити ніші з гіпсокартону своїми руками: покрокова інструкція

    Отже, все необхідне придбано й доставлено до місця установки. Пора приступати безпосередньо до робіт. Подальшу діяльність умовно розділимо на етапи у вигляді покрокової інструкції.

    Правильно розмічаємо приміщення – це важливо!

    Перед початком робіт по розмітці ретельно очищаємо стіни, які закриються конструкцією перегородки від старої фарби, обсыпающейся шпаклівки і іншого сміття. Після цього обробляємо очищені місця антигрибкові складом з допомогою малярського пензля або пульверизатора.

    Розмітку необхідно почати з підлоги. Для цього з допомогою рулетки відміряємо потрібну відстань вздовж стін у кімнаті, яку буде ділити перегородка. Потрібні точки відзначаємо маркером або олівцем. Далі за допомогою довгого рівня або правила точки з’єднуємо рівною лінією. Уздовж неї будемо кріпити направляючий профіль, який є підставою перегородки. На цій стадії також необхідно намітити місце майбутнього дверного отвору.

    За допомогою схилу або лазерного нівеліра проектуємо отриману лінію на стелю. Тут, швидше за все, знадобиться помічник. По стелі також прочерчиваем лінію по всій довжині майбутньої конструкції. Обидві лінії потім потрібно з’єднати прямою, накресленої на стінах з обох боків приміщення. Після роботи ще раз перевіряємо їх вертикальність за допомогою рівня.

    Монтаж каркасу – готуємо основу для майбутньої стіни

    Насамперед необхідно побудувати каркас майбутньої перегородки. Закріплюємо підлогову напрямну:

  • 1. За допомогою рулетки відміряємо і відзначаємо необхідну довжину профілю для стелі та підлоги. Не забуваємо про дверний отвір, там напрямні укладати не потрібно.
  • 2. Відрізаємо профілі за розміром за допомогою ножиць по металу або «болгарки» і прикладаємо готові профілі до напрямних лініях на підлозі.
  • 3. Надійно утримуючи направляючі профілі, з допомогою дриля з встановленим по бетону свердлом діаметром 6 мм просвердлюємо отвори по всій довжині профілю на глибину 1-2 див Відстань між отворами повинне бути в межах 20-25 см.
  • 4. Зсунувши профіль, поглиблює наявні отвори до 5 см, після чого ретельно видаляємо пил, що утворилася при свердлінні з допомогою пилососа.
  • 5. У готові отвори вставляємо дюбелі розміром 6×40 мм і з допомогою молотка забиваємо їх урівень з поверхнею підлоги.
  • 6. Коли всі дюбелі встановлено, повертаємо направляючий профіль на місце і закріплюємо його за допомогою дюбель-цвяхів або саморезов згідно з наявними отворів.
  • Після підлогового профілю встановлюються вертикальні направляючі профілі на стіни по зазначеним заздалегідь лініях. Процес ідентичний попередньому, з тією лише різницею, що необхідно перевіряти вертикальність профілю за допомогою рівня. Низ вертикального профілю вставляємо в підлогу, потім вбиваємо самий верхній дюбель-цвях. Обидва профілю скріплюємо за допомогою саморізів 3,5×9,5 мм, і лише після цього можна вбивати інші дюбель-цвяхи.

    Аналогічним чином потрібно закріпити направляючий стельовий профіль. При цьому необхідно користуватися захисними окулярами. Частки бетонної пилу при свердлінні отворів в стелі можуть завдати великої шкоди очам. В ідеалі крім очок потрібно використовувати пилосос для миттєвого видалення пилу. Так і приміщення залишиться чистим і здоров’я не постраждає. Стельовий елемент встановлюється так, щоб настінні напрямні входили всередину нього, після чого профілі з’єднуються один з одним саморізами.

    Наступний крок – зведення вертикальних стоєчних профілів, які будуть косяками дверного отвору. Спочатку також за допомогою виска на стельової направляючої відзначаються точки кріплення. Заготовки необхідної довжини відрізаємо від цілих елементів, при цьому для зручності роботи бажано робити їх на 1 см коротше необхідного розміру. Установка профілів виконується строго по намічених точках на підлозі і стелі, після чого перевіряється вертикальність ще раз за допомогою рівня, і тільки потім профілі скріплюються між собою за допомогою саморізів.

    Дивіться також:  Як зробити нішу для штор з гіпсокартону

    Всередину стоєчних профілів, які будуть косяками двері, встановлюємо дерев’яні бруски і закріплюємо їх за допомогою саморізів. Це підвищить міцність конструкції і одночасно дозволить надійніше закріпити дверну коробку з дверима.

    На рівні верхньої межі дверного отвору встановлюємо горизонтальну перемичку, закріплюємо до стоєчних профілів також за допомогою саморізів. У неї аналогічно вставляємо дерев’яний брусок і за допомогою довгих саморізів закріплюємо до вертикальних брусків методом вкручування в торець. У простір між верхньою поперечиною дверного отвору і стелею встановлюємо одну або дві вертикальні стійки з стійкового профілю.

    Завершальний етап спорудження каркаса – установка вертикальних профілів між стінами приміщення і вже встановленими елементами. Як правило, відстань між ними становить від 30 до 60 см з огляду на те, що це кратні ширині аркуша ГКЛ значення. Тобто стики листів будуть припадати рівно посередині вертикальної стійки. Чим частіше будуть встановлені стійки, тим міцніше буде перегородка. Стійки встановлюються аналогічно попереднім, обома кінцями всередину підлогової і стельової напрямних, і закріплюються саморізами. У місцях, де планується закріплення важких підвісних конструкцій, встановлюємо горизонтальні перемички і закріплюємо в них дерев’яні бруски аналогічно пристрою верхньої поперечини дверного отвору.

    Як правильно закріпити гіпсокартон?

    Спочатку необхідно обшити одну сторону перегородки. Для цього:

  • 1. З допомогою електролобзика, будівельного ножа або ножівки згідно з розмірами вирізаємо панелі з цільних листів ГКЛ.
  • 2. Краю, які не мають фаски, обробляємо рубанком, для того щоб її зробити. Це важливий етап, який згодом сильно полегшить закладення стиків панелей матеріалу.
  • 3. Приготовлені панелі прикручуємо до готового каркаса за допомогою спеціальних саморезов для робіт з гіпсокартоном. Капелюшки утапливаем на 0,5–1 мм.
  • 4. Саморізи вкручуємо з кроком в 10-15 см, при цьому відступаємо від кута аркуша не менше 7 див.
  • Після обшивки одного боку конструкції проводимо зсередини електропроводку, якщо в цьому є необхідність, і закладаємо порожній простір звуко — і теплоізоляційним матеріалом. Електричні дроти бажано прокладати в спеціальною протипожежною трубі. Для цього у вертикальних стійках просвердлюємо отвори відповідного діаметра і крізь них протягуємо кабель. Отвори під розетки та вимикачі вирізаємо за допомогою електролобзика. Після укладання електропроводки весь простір усередині перегородки заповнюємо листами ізолюючого матеріалу. Краще всього для цього використовувати мінеральну вату або ізовер.

    Друга стінка перегородки обшивають аналогічно першій, тільки отвори під розетки і вимикачі треба прорізати заздалегідь, перед закріпленням панелі. По завершенні кріплення листів ГКЛ на каркас, всі стики між панелями проклеюємо армуючої сіткою. Після висихання клею стики і місця закручування саморізів шпаклюємо. Через добу, коли шпаклівка повністю затвердіє, обробляємо поверхню за допомогою наждачного шкурки. Далі поверхні грунтуються і при необхідності шпатлюются фінішної шпаклівкою «під оздоблення».